Открой новые возможности!

Майк Кауфман-Портніков: «Я – українець на 100 відсотків»

 

8 жовтня у кінотеатрі «Правда-кіно» можна буде переглянути найкращі комедіі німого кіно у музичному супроводі піаніста-віртуоза Майка Кауфмана-Портнікова. З Майком ми поспілкувались напередодні прем’єри проекту в Дніпропетровську.

 

ДОС’Є

Майк Кауфман-Портніков – піаніст, педагог, аранжувальник. Закінчив філію московьскої консерваторії (Нижній Новгород) – факультет фортепіано. Лауреат російських та міжнародних конкурсів піаністів. Виграв кастінг у Р. Сент-Джона (композитор). Приймав участь у московському проекті "КЭТС" (піаніст, педагог, аранжувальник). Учасник многочисельних джазових і театральних фестивалів. Веде активну творчу, концертну та гастрольну діяльність.

 

Про себе Майк каже: «88 клавиш рояля вмещают мою жизнь. Радость и грусть, любовь и восторг, взлеты и погружения, тишину... Я - свободный человек, идущий к свету, а значит: я играю джаз!»

 

Кінопроект створений для того, щоб познайомити глядача з чорно-білими комедіями 20 століття під чарівні музику Майка Кауфмана-Портнікова.  Проект втілює накращі традиції мистецтва «тапера» (музыканта, який озвучую почуття героїв німого кіно). Історично сталось так, що після появи звукового кіно необхідність у таперах відпала. У нинішній час, з відродженням інтересу до старих фильмів, у якості експеримента деякі музиканти пробують себе у ролі тапера. И ми запрошуємо вас зазирнути в справжню ретро-атмосферу цього кінопроекту.

 

Также читайте новые истории и смотрите лучшие серии Губка Боб в 3D прямо сейчас онлайн.

 

В травні цей проект успішно стартував в Запоріжжі. Настала черга дніпропетровців познайомитись з найкращими німими картинами під живі імпровизації Майка Кауфмана-Портнікова.

 

-          Майк, розкажіть, який проект ви привезете в жовтні до Дніпропетровська?

-          Це проект новий. Він вже двічі був показаний у Запоріжжі. Також були покази в інших містах, але трошки під іншим кутом, скажемо так. Особливість цього проекту в тому, що він кожного разу новий! В ньому дуже багато імпровізації. Насамперед, з мого боку, як музиканта. «Правда-кіно» люб’язно надала підтримку цьому проекту. Я дужий радий, що є інтерес з боку журналістів, з боку любителів кіномистецтва. Мі підіймаємо дуже великі пласти, прошарки культурного спадку. Зверхні може здаватись, що нічого особливого в тому не має – звичайне німе кіно. Але це не так. Кожен гість у залі відчуває себе частиною мистецтва, коли не має слів, є тільки відчуття. Звук кожного разу народжується по-новому. Кожного разу я бачу кіно вперше. І ще важливий момент, що це дає позитивний настрій. Тому вибір за комедіями. Бо вони спонукають посміхнутись людину. Людина, яка посміхається, їй хочеться жити. Моє переконання, що лайна та багнюки в нашому житті й так достатньо. Тому хочеться людям від цього відірвати й дати трохи політати над проблемами.

 

-          Це дуже актуально в наш непростий час…

-          «Времена не выбирают – в них живут и умирают» - так казав класик. Не буває простих часів. Якщо повернутись назад у совок – прості були часи? Не прості. Афган, Чорнобиль й ще багато чого нам не казали. Початок 90-х – прості часи? Ні. Бувають ситуації, які ми можемо усугубити, а інколи ми можемо закрити очі, і тоді здається, що все спокійно.

 

-          Можливо казати про те, що ваш проект з німим кіно – це спроба перенестись у іншу реальність, відволіктись від сьогодення?

-          Я від реальності не відмикаюсь. Я просто створюю свою реальність. І запрошую до неї всіх. Вона прекрасна, світа, весела, дієва. В моїй реальності головна ідея в тому, що нас Бог привів до цього світу, а я з Богом не сперечаюсь.

 

-          Які відгуки отримали в інших містах з приводу вашого проекту?

-          Оплески, оплески й ще раз оплески. Посмішки, посмішки, посмішки… І питання: «Коли наступний раз?» Вчора був благодійний показ, були присутні айдаровці. Вони були дуже стомлені. А після закінчення кіно вистави на їх обличчях були посмішки. Вони повернуться живими! Я це знаю! Тому що вони зняли напругу війни і тепер по іншому дивляться навколо. Коли люди знімає напругу, тягар з себе, вона починає жити, вірити, вона стає сильнішою. В цьому і є мета проекту – пере форматування простору людей, можливість посміхатись, жити.

 

-          Над чим ще зараз працюєте?

-          Про це можу дуже довго говорити. Ось наприклад вчора по дорозі у Дніпропетровськ в мене виникла ідея нового проекту – вистава на двох про нашого жидо-бандеру, про нашого українця Жоржа Гершеля. Ви ж знаєте, що він з Рівного? Думаю, що дуже скоро ви все самі побачите. В мене дуже малий термін з моменту ідеї до її реалізації.

 

-          Майк, у вас напружений графік життя. Як ви все встигаєте?

-          2-3 години для сну – це напружений чи не дуже?

 

-          Гадаю, що напружений.

-          Але мені здається, що в окопі він ще більш напружений. Все пізнається в зрівнянні.

 

-          Що вас зараз надихає на творчість?

-          Моя країна. Як вона живе, як люди, що в ній проживають, починають усвідомлювати сенс відносин між країною та людьми: що ми вартуємо для країни, що вона - для нас. Пригадується вічна фраза Жаклін Кеннеді: «Не питай, що країна зробила для тебе, питай, що ти зробив для своєї країни?» Ще у минулому році я був абсолютно російськомовною людиною. А тепер я українець на 100 відсотків. Це мій вибір, це моє бажання, це мій простір.

 

-          В якому місті ви почуваєте себе найкомфортніше?

-          Я дуже багато подорожую, відвідую з концертами міста. Не можу зараз сказати, що десь мені комфортніше, а десь не дуже. Я звик перетворювати некомфортне на комфортне. Це така краса, коли ти їдеш за кермом на світанку!... Згадаю початок осені у Одесі… Це неймовірна краса!... До речі там до мене прийшла ідея відео кліпу. Можете використати – дарую! Москва. Кремль. Ранок. Десь музики грають. Прокидається Путін, підходить до вікна – бачить сине небо й сонце. Дивиться, а в нього капці жовто-блакитні. Виглядає за вікно, а там прапор жовто-блакитний. Озирається навколо, а скрізь жовто-блакитні кольори. Навіть на сніданок одне яйце жовте, а друге – блакитне. Він у шоці. А потім дивиться на свою піжаму, а на ній написано: «Слава Україні!». Він зітхає й каже: «Героям слава!»…

 

-          Вмієте ви позитивно мислити…

-          А як інакше…

 

-          Майк, я знаю, що ви народились у сімї музикантів… Тобто вибору у вас не будо щодо професії?

-          Так, я народився в іншій країні, але виріс в Україні. В мене музична сім’я. Тому Бог знав, ким я буду. Він мене нашпигував цими знаннями, думками. І з цим я живу. Завжди роблю тільки те, що мені цікаво. Музика у всіх її проявах мене цікавили завжди! Зараз ще кіно займає важливу частку мого життя.

 

-          Кого з сучасних кінорежисерів можете відмітити?

-          В першу чергу, Ахтем Сеїтаблаєв – знакова людина для Дніпропетровську. Це дуже гідна людина, професійна, творча. Чого не торкнеться – все прекрасно! Ми працюємо разом. Ми друзі! Хоча серед моїх друзів багато світлих яскравих людей. Я дуже щасливий тому! Мені 43 роки, я чудово себе почуваю! И це прекрасно!

 

-          До речі, щодо прекрасного вигляду. У чому ваш секрет?

-          Секрет простий: я не вживаю того, що не потрібно. Ні тілом, ні душею, ні розумом. Це здорове харчування. Позитивні люди в оточенні. Це молитва кожного ранку, медитація. Все це дає чудовий результат. Є бажання ще багато чого зробити в цьому житті!

 

-          Я бажаю Вам реалізувати все, що задумано!

-          Дякую! Слава Україні! Все буде добре!

 

Бесіду вів Віктор ДЕМ’ЯНЕНКО

Похожие новости
Комментарии

Информация

Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии в данной новости.