Вікторія Климова: “Музика нескінченна”

В минулий раз ми зачепили тему які зараз на новобудови у львові ціни, а сьогодні нове цікаве інтервью.

Найпрекрасніше не варто шукати - воно поруч. Так подумала і я, почувши одного разу заворожуючі звуки фортеп’яно. За інструментом була надзвичайно талановитий музикант, як з'ясувалось, дивовижна людина і сповненої романтики жінка Вікторія Климова. Ця розкішна білява красуня більше 20 років в музиці, спочатку концертмейстером, згодом викладачем. Має багато учнів і що дивно, всі вони дуже різного віку. Постійно виступає і кожного разу їй вдається  здивувати та надихнути своїх слухачів.

- Тож, як все почалось, розкажіть нам, Вікторія, звідки виникло бажання стати музикантом? Був пошук чи Ви відразу зрозуміли, що це Ваше місце?

- Швидше за все, таке “розуміння” мені прищепили батьки. Тато мій  був трубачем, артистом симфонічного оркестру та оркестру Оперного театру, працював викладачем музичного училища, а мама моя  все життя викладала музику та гру на  фортеп’яно. Звичайно, сумніви були, але доля постійно повертала мене в музику. Пам’ятаю, в школі теж уявляла себе артисткою Драматичного театру, складала вірші, любила писати твори, організовувала та вела шкільні заходи. Потім все ж таки зосередилась на фортеп’яно, оскільки це вимагало багатогодинної роботи й  повної віддачі сили та енергії. Коли вступила до Музичного училища ім. Глінки, знову прокинулась колишня мрія,  і я почала грати в п’єсах, співати, проте все стало на свої місця вже на випускному іспиті. Там я мала виконувати Баха, Моцарта, Шопена, Рахманінова. Коли почала грати, то в ті секунди відчула неймовірну свободу, відчула свій уже професійний рівень. Це відчуття і перетворило заняття на фортеп’яно в діяльність мого життя.

- Шлях творчої людини терновий, повен труднощів та вагань. Що не дозволило зійти з нього? Що допомогло не стати заручником “зірковості”?

- Мабуть, врятувало задоволення від спілкування з музикою, її слухання, вивчення. Коли граю, я надихаюсь, це дає крила, особливо, коли те, чим я займаюсь, знаходе відгук. Заради цього варто жити. Я люблю повторювати слова Леоніда Бикова: “Все - прийдешнє, а музика - вічна”. А з приводу зірковості, то я знаю, що існують божественні, космічні закони, і, якщо хтось  через пиху або гордість “задирає носа”, його швидко повертають на місце. Звичайно, як і всім людям, мені лестить успіх, але куди більше задоволення від самого процесу роботи.

- Що для Вас музика?

- Музика – це моє повітря. Не можу жити без неї. Якщо не граю, то слухаю, викладаю. Музика – безмежна, в ній безліч відтінків, безліч жанрів. Вона нескінченна.

- Як Ви прийшли до рівноваги в роботі? Як бути завжди в гарній формі, щоб слухачі та глядачі захоплювались?

- Секрет лежить в постійній роботі над собою. Але головне – любов до своєї справи, насолода  від неї і бажання поділитись своїм вмінням, досвідом. Мета (не важливо, маленька чи велика), наполегливість – ось ключові моменти в досягненні успіху. Не можеш сьогодні, є завтра. А ще –  це внутрішня потреба творити, будувати. Щоб бути в гарній фізичній формі, має бути раціональність у всьому, такі банальні, але вкрай необхідні речі, як відпочинок, здоровий сон, фізична активність, є невід’ємними складовими гармонії. І, звісно, спілкування з природою. До речі, нещодавно я зайнялась квітами, і, чесно кажучи,  отримую неймовірну радість, коли спостерігаю за тим, як вони ростуть, розвиваються, як функціонують, як тягнуться до сонця. Це прості істинні потреби людини.

- Опишіть свій звичайний день, Ви його плануєте завчасно?

- Якщо це робочий день, то обов’язково, складаю чіткий план. Намагаюсь вчасно лягати і рано прокидатись. Люблю спостерігати, як сходить сонце, як оживає все. Знаю, що кожен день принесе щось нове, я чекаю цього. Далі, кава і звичайні побутові справи, робота, зустрічі з цікавими людьми. Закінчую день спілкуванням з дитиною та кішкою. Ми можемо годинами сміятися, жартувати, обмінюватись враженнями.

- Як відпочиваєте, як приводите себе в форму?

- Відновлююсь природою, сном, новими, світлими ідеями, які я черпаю з літератури, від людей, зокрема, від своїх учнів. Вони всі такі різні, всі –  індивідуальності, кожен несе щось своє.

- Ви така ніжна, тендітна жінка. Звідки берете стільки сили та енергії?

- Бажання творити, не змінювати те, що довкола, а доповнювати його, додавати щось хороше, свою часточку того, що я можу, вмію, чим наділила мене природа. Це і є моїм чудодійним джерелом. Саме прагнення та віра надихають мене.

- Яка Ви поза роботою?

- Неначе мені 18, наче я – сестра своєї доньки, така ж романтична, мрійлива. Відчуваю себе істинною жінкою, але в присутності справжнього чоловіка (посміхається – прим. Ю.К.).

- Що б Ви побажали нашим читачам?

- Знайти себе, таке заняття, де можна було б почуватись природно, отримувати від нього щастя, розкривати себе, здійснювати мрії і  наповнювати життя і світ кращим, хто чим може , і хто як може.